include_once("common_lab_header.php");
Excerpt for Aфter Eґo by , available in its entirety at Smashwords

Aфter Eґо

Орест Бурст

Copyright 2019 Орест Бурст

Smashwords Edition

Smashwords Edition, License Notes

This ebook is licensed for your personal enjoyment only. This ebook may not be re-sold or given away to other people. If you would like to share this book with another person, please purchase an additional copy for each recipient. If you’re reading this book and did not purchase it, or it was not purchased for your use only, then please return to your favorite ebook retailer and purchase your own copy. Thank you for respecting the hardwork of this author.

гора пече
а в тій горі печера
постаріла від холоду прибоїв
у тій печері чоловік живе
постукуючи цокотом набоїв
будує новий дім для ноя
гартує кров’ю статуетку будди
готує сни для нового іуди
і світ йому, як казка, кольоровий
і тільки голос, що звертається до бога
згорілий голос
постарів, небога.


будь у вечір тихий безпощадною водою
коли холод дякує ковтком терпкого рому
як тремтять свічки від шторму і від грому
так і ти лишайся вірною
сліпою, незвабливою і неподібною
і безтендітність як бездітність
приводить в стан всевишнього спокою
і та покірність
приведе мене з тобою
до витончених кіл. Напевно
вечір видався нікчемним
тому проливай свої хвилі
нечемні.


місяць в небі, місяць в небі
світить сяйво – подиви
міжпланетні кругоземи
не могли його знайти
що за диво те світило
що за відблиски зими
білим сонцем забродило
покривало темноти
світить місяць. світить щиро
круглолиций в німоті
в нього посмішка єдина
в нього сльози золоті
вертко чубиться на крилах
гідно падає в імлі
почекай, оно він криво
круговертить наші дні
та й засни, моя дитино
спи. той місяць – брат тобі.


не згадую часів, бо часом гірко
а згадую лиш мудре у потоці слів
в старому розумі бувалих днів
казав мій старче – де ті часи
коли між нами й богом
було тільки небо?
де сонце,
що сьогодні світить мертвим левам?
і вітер де? він свище тихо у пусті дірки.
і він молився. знаєш, він
молився
водив рукою по чолі, казав, що скоро вмруть
і він кадик порвав, гукаючи людину.
на тому світ його залишив
і він його покинув
спокійно спочиваючи
отут.


часом вкриваються вільні кордони
непохитні і свавільні
і все колись набере розгону
і я колись завоюю вільнюс

і прийдеться мені будувати державу
яку завоюють сусіди
навесні там буятимуть травневі трави
які вириватимуть нечемні діти

і підуть окроплені кров’ю паради
оскаженілі банкрутством магнати
скинуть з мене тяговиті лати
закинуті солдатськими ножами

усе це завершиться круглим столом
посмертним голосом відважних
моя держава перестане існувати
і я програю її в карти

програю перекручені кордони
програю покалічену країну
узаконю алкогольну заборону
і вже тоді напевно здохну
чи загину



Purchase this book or download sample versions for your ebook reader.
(Pages 1-4 show above.)